Ми з чоловіком прожили 35 років у селі, де всі в курсі життя одне одного. Наші діти вилетіли з гнізда, і ми лишилися вдвох. Ми пережили різні бурі, включаючи період безперервного п’яцтва Михайла. Я трималася до останнього, терпіла, щоб зберегти сім’ю. Згодом Михайло став новим чоловіком, кинувши пити, влаштувався працювати і почав добре заробляти.
Ми купили йому машину за кошти, виручені від продажу землі, яку він успадкував. Машина оживила Михайла, і він задумався про те, щоби розпочати свій бізнес, у нього все ще залишалися гроші від продажу землі. Однієї суботи, коли нас чекала купа роботи, Михайло пішов рано, запевнивши мене, що скоро повернеться. Його тривала відсутність мене стурбувала, і я поїхала автобусом на місце його роботи.
На мій повний подив, я виявила його в супроводі молодої жінки. Вони були здивовані моєю присутністю. Михайло заявив, що нам треба поговорити. Він зізнався, що має намір піти від мене до неї, до його Любочки. Він кинув на мою адресу безпідставні зви нувачення, заявивши, що його життя поряд зі мною втратило всілякі барви. Мій світ звалився після цих слів чоловіка.
Розпитавши пізніше Любу, я дізналася, що вона розлу чена та шукає багатих партнерів. Машина та гроші Михайла, мабуть, спокусили її. Я почувала себе дуже приниженою та розгубленою. У 55 років, що це може бути за любов? Я намагаюся зрозуміти, чи варто відпустити чоловіка після такої довгої спільної подорожі, чи потрібно боротися за той зв’язок, який ми створили та зберегли, вклавши всі свої сили та всю свою енергію.