Переїхавши до Італії, я посвятила себе фінансовій підтримці молодшої доньки, Наталії. У мене дві доньки, але мої стосунки зі старшою Оксаною рано розладналися. Оксана, від першого шлюбу, почувалася обділеною увагою після мого іншого шлюбу з Павлом, від якого у мене народилася Наталя. Оксана остаточно віддалилася від мене після закінчення школи. Павло дуже любив Наталю, нашу єдину спільну дитину. Коли його не ста ло, Наталя вийшла заміж і привела чоловіка до нашої оселі.
Я переїхала до Італії, щоби заробити гроші на ремонт будинку. Впродовж 14 років я надсилала всі свої доходи Наталії, яка розпоряджалася коштами на власний розсуд. Оксана, горда, як її батько, ніколи не зверталася за фінансовою допомогою, а я ніколи не пропонувала… Напевно, я чекала дзвінка або повідомлення від неї з проханням про допомогу. Цієї весни, зіштовхнувшись із проблемами зі здоров’ям, я повернулася додому.
Проте Наталя та її родина переїхали до Канади, забравши мої заощадження з порожніми обіцянками повернути їх. Я виявилася сама в лікарні, заздрівши іншим пацієнтам, яких відвідували їхні сім’ї. На самоті я набралася сміливості і зателефонувала Оксані. На мій подив, вона відвідала мене в лікарні ввечері того ж дня, принесла смачну, домашню їжу і не виявила жодного недоволення на мою адресу.
Зараз я розмірковую над тим, як загладити свою прови ну, не завдаючи нових стра ждань своїм дітям. Я розумію важливість сім’ї та цінність обох моїх доньок у моїй житті. Необхідно знайти баланс, щоб Оксана зрозуміла, нарешті, що я нею дорожу. Я поки що думаю над цим, а вірніше – над тим, як мені знайти цей баланс і як загладити свої помилки, зроблені в минулому щодо старшої доньки.