Все своє життя я вважала себе самотньою у власній родині, як і мої батьки. Мій батько часто згадував своє самотнє дитинство, згадуючи своє бажання мати братів і сестер як для себе, так і для мене. Моя мати погодилася народити ще одну дитину, хоч сама і насолоджувалася тим, що я була єдиною її дитиною. Мої бабуся і дідусь теж балували мене як єдину онучку, але мені не вистачало сестри чи братика. Оскільки про інших членів сім’ї нічого не говорилося, я вважала, що наша сім’я була невеликою, тобто мама та тато теж були єдиними дітьми у своїх сім’ях.
У день мого вісімнадцятиліття, у розпал вступних іспитів, захворіла моя мати. Мій батько до того моменту вже був у кращому світі через нещасний випадок, який стався за кілька років до цього. Для лікування матері були потрібні великі засоби, яких мої бабуся і дідусь, зрозуміло, не мали. Незабаром вони звернулися до старшої доньки. Ось і відкрилася правда: у моєї матері була старша на шість років сестра, яка у вісімнадцять років вийшла заміж за ізраїльтянина.
Мої бабуся і дідусь були засмучені несвідомим шлюбом та наступним від’їздом дочки. Коли пізніше вона спробувала надати фінансову допомогу своїм батькам, вони відмовилися, перервавши подальший зв’язок із нею. Моя мати також ображалася на сестру за те, що та поkинула сім’ю заради незнайомої людини, як вони вважали. Незважаючи на це, моя тітка та її чоловік уперше за багато років повернулися з Ізраїлю, щоб підтримати мою матір.
Вони запропонували перевезти її до Ізраїлю для отримання більш якісних медичних послуг і запропонували мені приєднатися до них за умови, що я займуся англійською мовою. Нещодавно моя мама, перебуваючи вже в досить тендітному стані, погодилася поїхати. А я все вирішую свої проблеми: чи їхати мені з мамою чи залишитися, щоб доглядати бабусю та дідуся, і що робити з моїми майбутніми навчальними планами? Уся ця ситуація залишає мене в стані нерішучості та стра ху перед майбутнім.