-Невже ти всі ці роки була самотньою? Невже ти не хочеш зустрічатись? Ти приваблива, напевно, у тебе були якісь пропозиції від чоловіків? У мене є брат. Ви будете чудовою парою – благала мене подруга. -Дякую, але мені добре одній, – відповіла я. Моя подруга продовжувала наполягати, описуючи свого брата, Віктора: 35 років, ніколи не був одружений, бездітний, без шкідливих звичок, цікавиться щирими почуттями та сім’єю.
Заінтригована, я погодилася на побачення, і Віктор подзвонив мені того ж вечора… Його голос був суворим, а наміри зрозумілі: він хотів серйозних стосунків. Я погодилась. Упорядкувавши квартиру, я спекла торт і навіть відвідала салон краси. Вбралася, підготувала сина і чекала нашого гостя. У призначену годину пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв високий худий чоловік у поношеному одязі, тримаючи в руках три гвоздики та бурчав на ціну квітів.
Я була приголомшена, але запросив його увійти – і відразу ж відчула неприємний запах його спітнілого тіла. Незважаючи на своє перше враження, я вирішила дати йому ще один шанс. Я познайомила його зі своїм сином і запропонувала торт, але він, здавалося, не був вражений десертом і запитав, що ще я приготувала. Його самовпевнені вимоги дратували мене, як і його застарілі погляди на гендерні ролі, коли він говорив про те, як жінка повинна обслуговувати свого чоловіка.
Стало зрозуміло, чому Віктор досі не одружений. Не секрет, що манера ставлення до жінок як до простих постачальників побутових послуг давно минула. Тому я одразу сказала йому, що він не той чоловік, який мені потрібний. Пізніше моя подруга попросила пояснень, але я не мала жодного бажання знову переживати той катастрофічний вечір, навіть подумки.