Ліза вперто скинула дзвінок, а Микола продовжував дзвонити знову і знову. До кімнати увійшла роздратована Марина, закликаючи Лізу або відповісти на дзвінок, або вимкнути телефон. У результаті Ліза відключила телефон та кинула його на диван. Вона більше не хотіла ні розмовляти, ні бачити Миколу після того, як він її зрадив. Роком раніше батьки Лізи загинули в автоkатастрофі. Вона тяжко переживала перший рік навчання у коледжі та справлялася зі втратою за допомогою тітки Марини. Незважаючи на те, що вони жили разом, вони не стали друзями.
Марина зосередилася на своєму особистому житті, а Ліза з жа хом думала про майбутнє святкування Нового року, що нагадував їй про батьків. Микола вмовив Лізу піти на день народження подруги перед Новим роком, запевнивши її, що це не є новорічним святом. Ліза неохоче погодилася і одягла сукню, яку вони з мамою купили на минулорічні свята. На вечірці вона відчула себе не у своїй тарілці серед незнайомих людей та пішла шукати Миколу. Вона застала його в обіймах з іншою дівчиною і вирішила піти з вечірки.
Але, коли вона збиралася йти, хлопець на ім’я Андрій вирішив, що вона збирається щось із собою зробити, адже вона стояла на балконі, тому відтяг її в безпечне місце. Він допоміг їй дістати упущений шарф і запропонував проводити її додому . Вони обмінялися номерами телефонів і Андрій пообіцяв подзвонити їй наступного дня. Ліза дивилася фільм, коли пролунав дзвінок у двері. Це був Андрій, який прийшов повернути пару туфель, залишених нею в таксі.
Він запросив її приєднатися до нього та його друзів у клубі для невеликого святкування Нового року. Ліза вагалася, але врешті-решт вирішила піти з ним. У клубі Андрій грав на піаніно у супроводі оркестру та танцював із Лізою. Вона відчула, що її серце потепліло, і з того моменту перестала боятися Нового року. Марина незабаром вийшла заміж і переїхала до чоловіка, а Ліза та Андрій одружилися за рік. Ліза часто називала Андрія своїм янголом, посланим матір’ю, щоб втішити її, а Андрій називав її своєю принцесою.