У мене стосунки з Олександром з того часу, як ми навчалися у восьмому класі. Ми сиділи за однією партою. Наші батьки знали про наші стосунки і нічого не мали проти. Ми продовжили стосунки і після школи, вступили до одного університету. Через два місяці після того, як ми разом винайняли квартиру і почали вчитися в університеті, я дізналася, що ваrітна.
Я бо ялася реакції наших батьків, але Олександр здивував мене тим, що підтримав, заспокоїв та взяв на себе всю необхідну відповідальність. Ми розповіли батькам про ваrітність і обидві сім’ї підтримали нас, запропонувавши як моральну, так і фінансову допомогу. Олександр знайшов добру роботу, і ми перевелися на заочне навчання. Наші сім’ї допомагали нам їжею та грошима, а коли народився наш син, вони були поряд, щоб вітати його появу на світ.
Якийсь час ми жили з батьками Олександра, а потім переїхали у власну квартиру. Наші сім’ї часто відвідували нас і продовжували підтримувати. Якось, коли я гуляла з сином, то зіткнулася з колишнім однокласником, який спитав, як мої батьки дозволили мені завести дитину під час навчання? Я з гордістю пояснила, що наші сім’ї підтримували нас завжди і в усьому, і я вдячна їм за допомогу. Наша історія мала щасливий результат завдяки любові та підтримці наших сімей. Сім’я справді безцінна, і ми завжди повинні дорожити кожним моментом, проведеним із нею.