Кілька тижнів тому до нас приїхав брат мого чоловіка. Олег був дуже радий його бачити, адже з моменту їхньої останньої зустрічі минуло багато часу. Мій чоловік, уродженець невеликого містечка, навчався в університеті в столиці та влаштувався тут, рідко повертаючись додому. Нещодавно ми дізналися, що брат Олега вступив до столичного університету та планував пожити у нас кілька тижнів, перш ніж переїхати до свого гуртожитку, який на той час перебував на стадії ремонту.
Не так давно ми з чоловіком купили квартиру, вклавши значну суму грошей у ремонт і нові меблі, щоб зробити її затишною і комфортною для себе. Однак, як тільки Микола приїхав, він одразу ж розкритикував наше житло, заявивши, що у нас поганий смак, меблі застарілі, а ремонт нікуди не годиться. З кожним днем поведінка Миколи погіршувалась. Він продовжував критикувати нашу квартиру, залишаючи всюди свої речі і не прибираючи за собою. Я щосили намагалася терпіти його поведінку, прибирала за ним і не звертала уваги на його закиди.
Але одного разу я підслухала, як він казав Олегу, що я жа хлива хатня робітниця, критиkував мою їжу і навіть мій зовнішній вигляд. Я більше не могла цього виносити і сказала Миколі, щоб він покинув нашу квартиру. Чоловік підтримав мене, бо теж утомився від постійних скарг брата. Микола був приголомшений, не чекаючи, що ми виженемо його після доброго ставлення до нього. Проте ми не могли більше його виносити. Він показав свою справжню особу – і тепер нехай сам вирішує свої житлові питання.