Будучи підлітком, я закохалася в Андрія і невдовзі дізналася, що ваrітна. Мої батьки змусили мене позбутися дитини, і я ніколи не вибачила їх за це. Ми з Андрієм одружилися, коли ми виповнилося вісімнадцять років, незважаючи на заперечення батьків. Ми завжди мріяли про велику родину, але в нас була лише одна дочка. Коли моєї дочки, Катрусі, виповнилося десять років, Андрія не стало, і мені довелося виховувати її однією.
Вона була відмінницею і після закінчення дев’ятого класу поїхала вчитися до міста. У перший рік навчання вона почала віддалятися від мене, спілкувалася зі мною тільки через відеозв’язок, і я не розуміла, що відбувається. Коли в мене нарешті з’явилася можливість побачитися з нею, вона приїхала з дитиною на руках. Мою внучку звали Юля, і Катя пояснила, що не могла позбутися доньки.
Вона закохалася у хлопчика на ім’я Олег, який був на два роки старшим і навчався на третьому курсі інституту. Коли Олег дізнався, що стане батьком, він перейшов на роботу на півставки та продовжував забезпечувати родину. Катя боялася розповісти мені про свою ваrітність, але мене більше хвилював той факт, що Олег був сиротою і мав двох молодших сестер в дитячому будинку.
Я вирішила брати дівчинку до себе на вихідні та канікули, хоча це було важко, як і матері-одиначці. Катя відновила навчання, а Олег продовжував працювати та навчатися. Він став главою сім’ї, і ми збиралися всі разом кожних вихідних. Незважаючи на труднощі, я не могла не думати про чоловіка і не жалкувати, що він не може бачити нашу велику родину. Наша мрія потихеньку справджується, хоч і бачу це тільки я.