Будучи студенткою, Софія закохалася в Михайла, який був старший за неї на вісім років і вже пережив невдалий шлюб. Незважаючи на це, вона вірила, що вони будуть разом назавжди, оскільки Михайло здавався надійним та готовим до серйозних стосунків. Мати Софії час від часу втручалася у їхні стосунки, але на життя дочки особливої уваги не звертала. Софія спочатку була розчарована життєвими порадами матері, тим більше що вона сама почала нові стосунки лише через кілька місяців після сме рті батька.
Софія була здивована, дізнавшись, що ваrітна, але мати та вітчим відмовилися дозволити їй залишитися з ними. Їй наказали збирати валізи, бо в їхній квартирі не було місця ні їй, ні дитині, ні Михайлу. Софія посва рилася з матір’ю та пішла з дому. Вона не очікувала, що мати віддасть перевагу своєму kоханця. Михайло був приголомшений, коли побачив Софію біля дверей із сумками, а звістка про ваrітність сильно налякала його. До його планів не входило народження дітей так скоро.
Вони стали жити разом, але часто сва рилися через невеликий простір у квартирі та перепади настрою Софії під час ваrітності. Коли Софії стало поrано, сусідка допомогла їй і викликала швидку допомогу. Софію rоспіталізували із загрозою втра ти дитини. Через кілька днів Софія зрозуміла, що нікому, окрім сусідки та близької подруги, до неї та її малюка немає діла.
Виписавшись із лікарні та повернувшись додому, вона зустріла там Михайла, який спокійно сказав їй, що вирішив розір вати їхні стосунки. Він обіцяв платити аліменти, але не хотів бути батьком дитини. Софія погодилася на розлу чення і поїхала жити до подруги. А невдовзі вона подзвонила мамі і сказала їй, що повертається додому, бо має повне право жити там з малюком. Матері не було чого сказати, і вона пішла шукати нове місце для життя зі своїм коханим. Софію більше не турбувало нічого, окрім майбутніх полоrів.