Валентина пішла до магазину за капустою, рисом та м’ясом, плануючи зробити голубці для дочки Насті, з якою вони мали складні стосунки. Коли Валентина повернулася додому із продуктами, Насті ніде не було. Вона знайшла на столі записку, в якій йшлося про те, що вона їде жити самостійно, бо Валентина надто владна і намагається постійно все контролювати. Тієї ночі Валентина не могла заснути, постійно думаючи про дочку та їхні стосунки. Валентина присвятила своє життя дочці, віддаючи їй усе, що могла. Однак Настя не хотіла того, що хотіла Валентина. Настя мріяла про вільне життя, а не про освіту та кар’єру…
Валентина довго чекала на повернення Насті, але вона так і не повернулася. За рік Настя повернулася – з дитиною на руках. Вона залишила дівчинку Ірину з матір’ю – і знову зникла. Відтепер Валентина присвятила себе турботі про онучку. Валентина почала працювати з дому, щоб увесь час бути з Іринкою, і дівчинка виросла не по роках розважливою дівчинкою. Валентина часто запитувала себе, чи схожа Іринка на свою матір. Однак про свою матір Іринка нічого не пам’ятала і вважала саме Валентину своєю матір’ю.
Якось на порозі їхнього будинку несподівано з’явилася Настя, яка влаштувалася в житті і хотіла забрати Іринку з собою в Іспанію. Валентина намагалася її відмовити, але Настя вирішила взяти з собою доньку. Валентина була розбита горем, коли вони виїжджали, але вона знала, що Іринці краще бути з матір’ю. Перед від’їздом Настя посва рилася з Валентиною, звинувативши її в тому, що вона налаштувала проти неї Іринку, та погрожуючи подати на неї до суду. Валентина була спустошена їхньою сварkою та усвідомленням того, що Настя так і не пробачила їй їхнього тяжкого минулого.