Аліна виглянула у вікно і побачила дітей, що грали на майданчику, тоді як їхні матері розмовляли неподалік. Лава біля них була вкрита шаром снігу. Перш ніж вийти з квартири, Аліна швидко одягла свої чоботи, пальто, шапочку та взяла чорну шкіряну сумку. Вона ненадовго зупинилася, прислухаючись до будь-яких звуків, перш ніж зачинити двері і спуститися сходами. Здалеку Аліна здавалася літньою жінкою, але зблизу неї було лише близько 50-ти. Вона переїхала до цієї будівлі 25 років тому і уникала контактів із усіма.
Спочатку приходили сусіди, щоби позичити речі, але Аліна виганяла їх усіх. Внаслідок цього сусіди перестали її відвідувати. Лише зрідка приходили газовик чи слюсар, але Аліна завжди перевіряла їхні дані, перш ніж дозволити їм увійти. Аліна працювала бухгалтером в офісі, і начальство поважало її за точність. Вона завжди носила темну строгу сукню, а волосся було туго зачесане назад. Коли їй було 30, вона закохалася в одруженого чоловіка на ім’я Василь. Час від часу він відвідував її, але за два місяці зник.
Раннього суботнього ранку перед пролунав дзвінок у двері. Аліна відкрила та побачила свою племінницю Лізу, з якою ніколи раніше не зустрічалася. Ліза розповіла, що її синові були потрібні термінові медичні процедури, але в неї не було достатньо грошей, щоб оплатити їх. Побачивши сльози своєї племінниці, Аліна віддала їй усю суму, необхідну проведення процедур. Ліза пообіцяла повернути борг і подякувала Аліні за її допомогу. Потім Аліна вирішила вийти надвір.
Вона пішла на площу, прогулялася навколо ялинки та допомогла молодій родині сфотографуватися. Дорогою додому вона купила торт і подарувала його онукам своєї сусідки. Через три тижні після Нового року Ліза повідомила Аліну, що її син успішно пройшов лікування. Вона запросила Аліну відвідати її влітку, і жінка відчула полегшення від того, що її гроші пішли на добру справу. Аліна зрозуміла, що її життя було прожите не дарма, і відчула умиротворення. Вона знала, що змінила чиєсь життя на краще, і з нетерпінням чекала на те, що чекає її в майбутньому.