Віра поскаржилася телефоном своїй подрузі Людмилі, що не любить наречену сина. Людмила порадила їй прийняти вибір сина та не втручатися. Коли пара одружилася, вони жили з Вірою та її чоловіком, через що Віра дуже турбувалася про їхнє подальше спільне життя. Людмила порадила подрузі не давати непроханих порад і ставитись до Світлани, як до дочки, щоб полегшити саме життя. Коли Світлана заваrітніла, Віра не знала, як поводитися, ну а Людмила радила їй пропонувати легку їжу і питати, чого вона хоче їсти.
Коли дитина народилася, Віра поскаржилася на іноземне ім’я «Мілана», обране для малюка, і неприязнь Світлани до в’язаного костюма, купленого Вірою. Тут Людмила нагадала їй, що це їхня дитина, і нові батьки мають право вибирати ім’я, та й краще дарувати гроші, ніж подарунки. Минали роки, онука Віри, Міланка, добре вчилася в школі, але Віра турбувалася, що вчиться внучка дуже багато. Людмила запропонувала навчати її такому хобі, як в’язання чи кулінарія, в ігровій формі.
На ювілеї Віри Світлана подякувала їй за те, що вона завжди підтримувала та ніколи не говорила нічого поганого. Віра розповіла, що її подруга Людмила допомагала їй упродовж багатьох років мудрими порадами, нагадуючи їй не брехати і не вчити, якщо про пораду не просять. Людмила пішла з життя через жахливу хворобу, але її мудрість залишилася з Вірою, а сім’я залишилася міцною та дружною саме завдяки гарній подрузі.