Запитання були цілком звичайними: про оцінки сина у школі, про те, скільки грошей було витрачено на ремонт, як справи у Ольги на роботі, куди вступила її молодша сестра. Начебто не існувало останніх шести років, коли Валерій не потребував ні її, ні їхнього сина… Ольга відмовилася від аліментів у нотаріуса в обмін на свою частку майна у їхній закладеній квартирі. Це була не дуже вигідна пропозиція: їм все одно довелося б виплачувати половину кредиту, на додаток до відсотків, але займатися складним поділом на додаток до розлучення не було сил. Вона дозволила йому взяти машину, хоч насправді він і не просив. Сергій поїхав до своєї коханки Люди, взявши з квартири все, що становило цінність.
Вона зачинила за своїм колишнім чоловіком двері та зробила крок у інше життя. Спочатку вона випробувала весь тягар зради, але потім у неї піднялася самооцінка. Вона впоралася з усіма проблемами, в основному завдяки їхньому синові і тій злощасній іпотеці. Дивно, але це виявилося не так складно. Нарешті в її душі запанував спокій, і в матеріальному плані, здавалося, стало набагато легше. Вже відпала необхідність обслуговувати прискіпливого чоловіка, його машину, та й рахунки за комунальні послуги помітно знизилися. Про торти Олі й раніше ходили легенди, але після уходу чоловіка у неї з’явився час і бажання готувати їх на замовлення, продавати та заробляти непогані гроші.
Синові було вже 13 років, і не було жодних ознак підліткових примх. Тільки сьогодні він поводився дуже дивно: жбурляв портфель зі стіни в стіну, і не хотів розмовляти з батьком. Вона впустила Валерія на поріг лише заради їхнього сина. Він попросив її фірмового борщу. Відмова видалася їй неввічливою. Колишній чоловік, наситившись блюдом, відкинувся на спинку стільця. Він уважно оцінив ремонт, гарну фігуру Ольги та вирішив, що жінку краще йому не знайти. Він заїкнувся про те, щоб повернутися до Люди, але вона розсміялася йому в обличчя і виставила його з квартири.