Мій двоюрідний брат Андрій і я були нерозлучні з самого дитинства. Щоліта ми проводили в будинку нашої бабусі, де насолоджувалися канікулами, поки наприкінці літа батьки не забирали нас у місто, оскільки починалися уроки. Я завжди намагалася підтримати Андрія, коли б він не стикався із труднощами. Зараз Андрій одружений, має двох дітей, у той час як я все ще шукаю свою другу половинку. Я маю свій бізнес, так що гроші для мене не проблема. Андрій же працює водієм таксі, а його дружина Світлана завжди скаржиться на нестачу грошей, хоч він заробляє пристойну суму щомісяця.
Щоразу, коли я відвідую їх, Світлана починає говорити про їхні фінансові проблеми, і це завжди ставить мене в незручне становище. Я не могла спокійно слухати, як вона скаржиться на нас із Андрієм. Вона завжди наголошувала на тому, що я нічого їм не даю і ніяк не допомагаю. Якось Світлана випадково зателефонувала мені, думаючи, що розмовляє зі своєю подругою. Я мовчки слухала, як вона погано відгукувалася про мене, кажучи, що я жадібна та егоїстична, і що мені на них начхати.
У якийсь момент я не витримала і запитала Світлану , чи розглядала вона колись можливість знайти роботу для себе замість того, щоб чекати грошей від інших? Вона зрозуміла, що набрала мені випадково і скинула дзвінок. Після цього інциденту вирішила розірвати з ними всі зв’язки. Вже зустріла чоловіка своєї мрії, і більше не хотіла пов’язувати себе з людьми, які дбають лише про гроші. Андрій кілька разів намагався помиритись зі мною, але я відмовлялася з ним розмовляти. Я більше не чекаю від них нічого доброго і навчилася бути обережною з людьми.