Мені 15 років. Ще трохи треба почекати, і я зможу поміняти ім’я на більш нормальне. Батьки дуже хотіли, щоб у них народилася дівчинка, адже я маю двох старших братів. Мою появу вони з нетерпінням чекали. Так як я була особливою і довгоочікуваною дитиною, мама вирішила ретельно підійти до вибору імені. Порадившись із батьком, вона обрала ім’я Поліна. Але потім щось пішло не так… Практично перед пологами мама вирішила, що краще назвати мене Сюзанна. Вона вичитала це ім’я у якомусь сльозливому романі. Ніхто з родичів не підтримав цю ідею, але мама була непохитною, тому батькові довелося здатися.
І ось народилася я, Сюзанна. Моє ім’я постійно перекручували та скорочували, адже воно було незручним. У саду та у дворі друзі взагалі мене називали “Сюся”, бо не могли вимовити повне ім’я. Тоді я ще не морочилася з цього приводу, але трохи шаленіла. У школі розпочалися проблеми. Моє ім’я невигідно виділялося на тлі Ір, Марин, Наташ та ін. Звичайно, мене почали дражнити. Весь цей час мене називають “овечка Сюзі” як одного з персонажів мультфільму про Свинку Пеппу.
Я намагалася умовити батьків, щоб вони змінили ім’я, адже до повноліття я не маю права це робити без їхнього дозволу. — Станеш дорослою, передумаєш. А якщо ні, зміниш ім’я! Це все твої підліткові комплекси. Дехто мріє про таке нестандартне ім’я, а то одні Наташі та Насті, — відповіла мені мама. Я дуже хочу звернутися до батьків, які зараз обирають ім’я для своєї дитини. Якщо ви вирішили вибрати щось рідкісне та незвичайне, подумайте, чи не зіпсуєте ви життя своїй дитині, як це зробили мої батьки.