До старого під’їзду під’їхало таксі. З машини вийшов 45-річний чоловік з валізою. Натиснув кнопку домофона. – Хто там? – Це я, Олег. – Я таких не знаю. Чоловік потер підборіддя і знову подзвонив в домофон: – Варвара Петрівна вдома? – Вони тут давно не живуть. – А куди вони переїхали? – Нам вони не звітували, — домофон знову відключився. Чоловік розгублено озирнувся на всі боки. Помітивши на лавці під деревом бабусь, які з цікавістю дивилися в його бік, він підійшов до них, привітався. – Тут раніше жила Варвара Петрівна. Ви не знаєте, куди вона переїхала? – Ой, Олежко, ти чи що? – сплеснула руками одна зі стареньких. – Як же так? Де ти був? Варвара тебе так чекала, так чекала… – Василіса твоя ще раз вийшла заміж, — сказала інша. – Вони відремонтували будинок, тепер там живуть.
Чужі люди виявилися ближче рідного сина! – старенька сердито стиснула губи. – Заміж, говорите? – чоловік штовхнув підвернувшийся під ногу камінчик і попрямував геть. Через годину таксі в’їжджало в приватний сектор на околиці міста. Тут Олег виріс, тут же познайомився зі смішною Василісою, тут зіграли весілля. Батьки з обох сторін зібрали гроші і купили молодим квартиру. А коли народилася Настя, мати Олега закрила свій будинок і переїхала до молодих. Вона щойно вийшла на пенсію, тому із задоволенням запропонувала свою допомогу. А потім Олег зра див дружині. Олена була молодша за Олега на 10 років, і він зовсім втратив голову. А Оленка постаралася, щоб про її існування стало відомо дружині. Підписав з Василісою угоду, що вона не подає на аліменти, а він переписує свою частку в квартирі на дочку. Підійшов до хвіртки. Довго не наважувався зателефонувати.
Ось і на місці старого материнського будинку стоїть двоповерховий будинок. Однак треба наважуватись. Не ночувати ж на вулиці! Подзвонив. Хвіртка відчинилася, і молода дівчина запитала: – Вам кого? – Настя, дочко, це я, твій тато, — Олег простягнув руки, щоб обійняти дівчину. Та відсахнулася і закричала в бік будинку: – бабуся, тут якийсь чоловік прийшов, каже, що твій син! На ганку будинку з’явилася Варвара Петрівна. – Ну, нехай заходить, якщо син. Не тримати його на порозі, на радості сусідам. Не таку зустріч чекав Олег від матері. Ну та що робити. Зайшов в будинок. Перша зустріч, після розлуkи. Мати була не такою, як собі уявляв Олег. Дочка здивовано дивилася на нього. Вона не розуміла, що поруч з нею сидить батько. Олег залишився у них. Так минуло кілька місяців. Настя звикала до батька. Вона була дуже схожа на нього. Дівчинка, нарешті, пробачила батька і полюбила всім серцем.