Іноді я консультую наших багатіїв, де і як можна навчити їхніх дітей будь-якій мові. В одній сім’ї, де я консультувала, працювала моя знайома. Вона була нянькою. Спершу виховувала одну дівчинку, але за три роки з’явилася інша. Так вона залишилася в сім’ї ще на якийсь час. Якось трапилося нещастя. У сім’ї няні цих людей пішов із життя родич. Оскільки він жив у іншому місті, їй потрібні були вихідні, щоб з’їздити туди. Господарі відпустили її, навіть сплатили вихідні, але поставили умову. Їй потрібно було на час відсутності знайти собі заміну, без цього не буде вихідних. Тоді знайома зателефонувала мені, попросила попрацювати замість неї. Я не знала, що їй сказати. Але вирішила погодитися та й гроші не зайві. Коли батьки дізналися, що їхня нянька попросила мене замінити її, вони дуже зраділи.
Адже я могла за малі гроші попрактикувати їхніх дітей на знання мов. Коли я приїхала до будинку, побачила те, що очікувала побачити. Все розкішно, сад, басейн, ну і, звичайно, велика родина. Було дуже неприємно, що дівчатка постійно говорять про гроші. Адже вони ще маленькі, навіщо їм це знати. Щодня увечері повертаючись після трудового дня, мама та тато дарували дітям якийсь подаруночок. Ось і цього вечора виявилося так само. Мама увійшла до хати, діти обняли та поцілували її, а вона вручила їм по невеликому гаманцю. Дівчатка повертали подарунки в руках, і старша почала чіплятися до мами, де вона це купила. Адже етикеток не було, не зрозуміло, скільки річ коштує, і який дизайнер її зробив. Мама трохи розгубилася. Тоді старша кинула в неї цим гаманцем і сказала, що речей із супермаркету продуктів їй не треба. Але мама швидко викрутилася із ситуації.
Вона сказала, що цей гаманець зроблено у Венеції, а привезла його хрещена дівчинки. Тоді тільки дитина взяла свій подарунок і з гордістю пішла з ним до кімнати. Я пішла по них. Коли ми прийшли до кімнати, там молодша гралася зі своїм гаманцем. Старша, мабуть, вирішила підколоти молодшу і сказала мені, що їй не важливо, від якого дизайнера річ, аби пограти. Молодша не могла терпіти і заплакала, а старша тільки сміялася з неї. Тоді сестри почали битися. Нам із батьками абияк вдалося їх розняти. Не через це ми билися в дитинстві. Взагалі, у цих дітей з дитинства формується неправильна думка про життя. Якось ми вечеряли і подавали курку. Молодша ні в яку не хотіла їсти. Тоді старша спробувала їй пояснити, що треба їсти. На що молодша, навіть не подумавши, відповіла, що, якщо вона буде їсти, то погладшає. А товсту дівчину мільйонер заміж не візьме, їй доведеться працювати самій, вона буде одна.
А худа вийде заміж за багатія і житиме приспівуючи. Тоді я втрутилася в цю розмову, запитала дитину, чому вона думає, що працюють лише самотні. Подивитися на їх батьків, адже вони не самотні, вони є один в одного, вони мають їх, дітей. Більше про особисте життя я з маленькими дівчатами не розмовляла. Взагалі від усього абстрагувалась і почала займатися тією справою, яку я найкраще вмію. Дівчатка якось захопилися мовою, але не тому, що хотіли. А тому що я їм розповідала різні історії про Англію та англійців. Сказала, що без язика там ніяк. Я розповіла все це не для засудження. Просто вважаю, що своїх дітей потрібно готувати в житті до всього. Не стане раптово багатих батьків, що буде з дітьми, які так виховані. Їм ніде вже не взяти сукню за шалені гроші від відомого дизайнера.