У мене двоє дітей: дочка та син. У моєї Свєти донька, а у Славика-син. Дочка моя зі своєю сім’єю живе в селі, а син у сусідньому під’їзді. Вони з дружиною в’яли іпотеку, хочуть швидше сплатити її і обидва працюють. А я їм допомагаю з дитиною. Я на пенсії, часу в мене вистачає. Тому я відводжу онука до дитсадка, а потім сама його забираю. Я рада, що в мене є можливість допомагати синові та невістці, адже вони зараз цього потребують. А тиждень тому мені зателефонувала донька та просила допомогти. Вона впала, пошкодила ногу, ходила на милицях, а чоловіка забрали до ліkарні. Він мав високий тиск. Вона просила мене приїхати, допомогти з дитиною, доки чоловіка не випишуть із ліkарні.
Я неодмінно погодилася допомогти дочці. А син і невістка почали зі мною лаятися . Адже їм нема куди подіти свого сина. А я їм пропонувала відвезти онука з собою, побуде він на свіжому повітрі, а невістка заявила, що в селі бджоли, у дитини почнеться алергія і таке інше. Після того, як я наполягла, що повинна поїхати і їй допомогти, і що оберігатиму онука від бджіл, невістка дозволила забрати онука. Все було добре. Свіже повітря, натуральні продукти, а дитину ніхто не кусав. Зять пішов на виправлення, його виписали, і я повернулася додому.
Виявилося, що син і невістка знову незадоволені. А син мені заявив, що наступного разу нехай сестра сама свої проблеми вирішує і нехай не кличе мати їй допомагати. А я від образи одразу заnлакала. – Я їй така сама мати, як і тобі. І я їй наскільки можу завжди допоможу. Я тобі з сином допомагаю і вона може на мене сподіватися. Як я могла виховати такого невдячного сина? У чому я помилилась? Невже він про рідну сестру зовсім не думає? Тільки про себе та про свою дружину. Я зобов’язана виконувати всі їх із дружиною прохання та побажання, а мене ніхто й не питає, чи можу я це зробити? Може, я помилилася в чомусь, коли сина виховувала?