Наталя була ваrітна, коли її чоловіка несподівано не ста ло. Вона вирішила наро дити дитину для себе і сама виростити. Катя росла справжньою красунею. Але Наталя завжди казала: «Доню, жіноче щастя не в красі. Головне, щоб вдало особисте життя склалося.» Багато хто за Катею доглядав, але дівчина всіх відшивала. Були серед її шанувальників і дуже добрі хлопці, забезпечені, із добрих сімей.
Наталя дивувалась, дочці вже виповнилося двадцять п’ять, а на особистому фронті нічого не змінювалося. Але ще більше здивувало її, коли серед усіх кандидатів вона обрала Сергія. На перший погляд він був абсолютно непомітним, працював у якомусь офісі, середньо заробляв, зовнішнім виглядом теж не відрізнявся, але дивився на Катю з неприхованим милуванням. -Чому він? – не розуміла Наталя.
-Він мене справді любить, – загадково відповіла дочка. -Але за тобою син мера доглядав – не вгамовувалася мати. Проте вона не стала перешкоджати вибору доньки, хоч і не схвалювала. Через 5 років Сергій став провідним спеціалістом компанії, заробляв мільйони і утримував дружину як королеву. Поруч із ним Катя світилася щастям. Наталі довелося визнати, що вибір доньки був дуже мудрим.