Народилася та виросла я в селі. Після школи вже поїхала навчатись у місто і там зустріла іноземця. Він мені дуже сподобався, і майже одразу зробив мені пропозицію. Я погодилася, і ми переїхали жити до його країни. Жили ми там кілька років. Я вже вивчила їхню мову, познайомилася зі звичаями. Але помітила, що він цікавиться іншими жінками. Він мені це пояснив тим, що за ці роки у нас зникли теплі стосунки. А мені також запропонував зустрічатися з іншими чоловіками. Мене це зовсім не влаштовувало. Я хотіла нормальну сім’ю, де чоловік та дружина люблять один одного і не зра джують. Я вирішила піти від нього та повернулася на свою батьківщину. Добре, що дітей ми не мали.
На весіллі знайомого я познайомилася з дуже цікавим чоловіком. Ми зустрічалися приблизно рік, і виявилося, що я ваrітна. Він одразу запропонував мені вийти за нього заміж. Він мені дуже подобався, і я погодилася. У нас за ці п’ятнадцять років народилося двоє синів. Але життя з ним не було таким прекрасним, як я очікувала. Ця щоденна рутина мені вже набридла. Для чоловіка я була як прислуга. Нашим життям він зовсім не цікавився. Ні мною, ні дітьми. Я йому готувала, прибирала, прасувала, а в нього в голові були тільки n’янки.
Я якось до цього звикла і намагалася не зважати, але потім я дізналася, що він завів kоханку. Тут я не витримала. Одразу подала на розлу чення. Після всього, що я для нього робила, він знайшов собі kоханку, а я мала чекати його вдома. Я так втомилася від об раз, сва рок та kриків. Я просто хотіла, щоб він пішов із нашого життя. Мені зателефонувала моя мама і замість того, щоб підтримати мене, сказала, що я збожеволіла. Як можна розлу чатися після сорока? Свекруха також мене зви нуватила. Сказала, що я сама винна, що чоловік мені зра джує. У мене вже руки опустилися після всіх звинувачень. А нещодавно я зустріла чоловіка та дуже щаслива з ним. Ніколи не пізно розпочати життя із чистого обличчя.