Я завжди вважала, що у мене чудова сім’я. Ми з Андрієм змогли побудувати дійсно хороший шлюб. Навіть через 20 років спільного життя у нас були міцні і дуже довірчі відносини, багато ніжності і любові по відношенню один до одного. На початку у нас були деякі проблеми з народженням дітей, тому народження Насті після 3 років спроб і ліkування стало справжнім дивом. У доньці ми не мали душі, намагалися завжди дати їй найкраще.
Вона завжди ділилася зі мною своїми проблемами і запитувала поради, коли стикалася з труднощами. Але нещодавно ми стали помічати, що Настя від нас якось віддалилася. Зараз їй вже 17. Вона не хоче з нами сідати за стіл і не розповідає про свої справи, коли питаєш – дратується і бурчить. Оцінки в школі теж повільно, але вірно поповзли вниз. Ми не розуміли з чоловіком в чому проблема.
А потім з’ясувалося, що вона стала зустрічатися з хлопчиком! І обранець у неї не найвдаліший – головний хуліrан школи. Я намагалася її відмовити від таких відносин, але вона лише кричить на мене, що я її не розумію. Зовсім не хотілося б, щоб в такому віці вона наробила дурниць. Ми так хочемо, щоб у неї було світле і благополучне майбутнє. Вона перестала готуватися до іспитів через свою закоханість. Що робити в такій ситуації?