Ось кому розповім цю історію, ніхто не повірить. Ось такий подарунок я одержав на своє п’ятдесятиріччя. Того дня ми планували посидіти у приємній компанії з друзями. Я знайшов меню ресторану і збирався щось замовити надвечір. Дружина в цей час була відсутня, бо поїхала до перукарні робити зачіску. Ми з Мариною разом живемо одні, дітей ми не маємо. У молодості ми були надто зайняті кар’єрою, нажили майно, але коли вирішили все-таки обзавестися потомством, виявилося, що надто пізно.
Лікарі не давали нам жодних шансів, довелося змиритись. В принципі, нам і вдвох із Мариночкою було добре. Я вже підібрав меню і зібрався зробити замовлення, коли мій телефон задзвонив. -Добрий день, я з Яковом Олеговичем говорю? -Так, привіт, а хто це? -Це про головлікар обласного полоrового будинку. Сердечно вітаю вас, у вас народилася дочка! Я був вражений. -В сенсі? Але моя дружина не ваrітна, ви помилилися, мабуть.
-Вашу дружину не Марія Ігорівна Фроленко звуть? -Так … -Вона годину тому надійшла до нас і наро дила здорову дівчинку, жодних помилок бути не може. Вже за п’ять хвилин я мчав з усіх ніг до полоrового будинку. Це справжнє диво! Марина сама не знала, що у положенні всі дев’ять місяців! Про дитину ми вже навіть не мріяли, а на нас таке щастя впало. Дякую Богові за таку щедрість. Тепер у мене не лише красуня дружина, а й красуня дочка.