Настя радісна повернулася додому після університету. Сьогодні був останній іспит, склала вона його на відмінно, дівчині не терпілося поділитися результатами з батьками. Вона знала, що мама з татом нею пишатимуться. Коли вона увійшла до будинку, почула незнайомий голос і схвильований голос матері. Вона не встигла вловити суті діалогу, але склалося враження, що жінки сперечалися. Мати замовкла, коли почула звук дверей, що відкриваються. -Настя, люба, це ти? – Запитала мати. -Ага. Анастасія увійшла до вітальні і застала там незнайому жінку, яка чомусь видалася їй знайомою.
Жінка дивно на неї дивилася, якось уважно. Мати якось грубо спробувала її виrнати. Настя була здивована, ніколи не бачила такої схвильованої матері. Коли двері за незнайомкою зачинилися, Настя наважилася запитати: -Що це все було? Хто була та жінка? Ірина набрала в груди більше повітря, вона розуміла, що приховувати вічно не вийде. І вона все розповіла Насті про те, що її колись удочерили у віці двох років, її вилучили із неблагополучної родини, бо батьки пили. Наприкінці Ірина зізналася, що та жінка була її біологічною матір’ю.
-Вона начебто зав’язала з минулим і хотіла познайомитися з тобою. Вона хоче вибачитися. Просто я не могла так одразу, треба було тобі розповісти. Ти ж не засмучена? Те, що її вдочерили, Настя давно зрозуміла. Якось знайшла документи, але озвучувати не стала. Адже це все одно нічого не змінює. -Ох, матусю! Вона міцно обійняла напружене тіло Ірини. -Ви з татом для мене цілий світ, це все зовсім не важливо! А ту жінку я прощаю, адже завдяки їй у мене така чарівна родина. Іра не могла стримати сл із.