Ганна виросла в маленькому місті. Там вийшла заміж, народила сина. Чоловік пішов від неї, коли Мишкові було п’ять років. Справно, до вісімнадцятиліття платив аліменти. Після школи Мишко вступив до університету. На бюджет. Мати поїхала із сином, щоб допомогти йому облаштуватись. Зняла йому квартиру, благо, як фахівець у АйТі сфері, отримувала дуже добрі гроші. А потім син запропонував: – Мамо, а залишайся тут зі мною. Працювати ти можеш і звідси. Ну навіщо тобі жити в нашій глушині, а разом нам буде веселіше. Так Ганна й залишилася жити із сином. У вихідні вони разом гуляли, ходили до кафе. І навіть у театр. Ось там Ганна й познайомилась із Артуром. Потім усі разом посиділи у кафе. Ну і насамкінець Ганна з Артуром обмінялися номерами телефонів.
Артур кілька місяців доглядав Ганну, а потім жінка переїхала до нього. Як співмешканка. Перші два місяці все йшло у них чудово. Медовий місяць продовжився на два. Потім Артур дедалі більше став діяти на нерви жінці. Вічно бурчав, що син сидить на шиї матері. Називав того дармоїдом. Спочатку Ганна намагалася пояснити, що доки син навчатиметься, вона підтримуватиме того матеріально. І буде кілька разів на тиждень їздити до сина, готувати. Спокійно просила більше не розпочинати розмов на цю тему. Артур перепрошував і обіцяв більше не згадувати про це. Потім, за кілька тижнів, все починалося знову.
Потихеньку у Ганни нпочало вичерпуватися терпіння. І коли в черговий раз Артур почав сварку на тему, мовляв, вона потурає синові, Ганна не стерпіла. – Я своєму синові допомагала, допомагаю і допомагатиму! І не тобі мені вказувати, на що витрачати зароблені гроші! Які, до речі, вдвічі більші, ніж твоя зарплата! – Ах ти мене ще й грішми дорікатимеш! – заверещав Артур… Коротше. Ганна зібрала речі та переїхала до сина. – Мама! Як же я за тобою скучив! – Зрадів син. Мати з сином їли піцу, пили чай та дивилися кіно. “Ніхто не має права лаяти мого сина і ображати мої материнські почуття!” – думала Ганна, гладячи сина по голові.