Я розумію, що не всі свекрухи виродки пекла. Ймовірно, що добрі теж існують, просто про них не пишуть історії, бо добрим зазвичай насолоджуються, а не виставляють на загальний огляд. Чесно скажу, моя свекруха та ще штучка. Ми з Олегом в університеті познайомилися, навчалися ми на різних факультетах, але на одному потоці. Коротше кажучи, юність і кохання запаморочили нам голову.
Після універу Олег покликав мене заміж, ми мали переїхати до його рідного міста. Жити стали у квартирі з його мамою. Я з першої зустрічі зрозуміла, що Наталя Василівна людина дуже складна. Вона під час знайомства почала лізти з недоречними зауваженнями та незручними питаннями. Але це було лише початком. Ужитися з такою людиною на одній території квест не для людей зі слабкими нервами.
У будинку ніде не було в мене і маленького шматочка особистого простору, завжди під невсипущим наглядом, як якась злочинниця, завжди під шквалом критики та докорів. Олег навіть коли був із матір’ю не згоден, ніколи не говорив нічого проти її думки. Я терпіла роками і намагалася бути гарною, все робити так, як то кажуть, але потім просто не витримала. Одного дня зібрала речі і повернулася додому. Добре ще, що розуму вистачило дитину не заводити.