Олег любив риболовлю на стільки, що навіть день народження дружини вони відзначали біля гарного озера за містом. Вже як 5 років Олег є щасливим батьком і вирішив, що хлопчик уже великий, треба його привчати до риболовлі. Поїхав він у вихідні разом із сином та друзями без дружини. Після вдалого лову мужики почали вечеряти і тут хтось із друзів почав жартувати: -Олеже, а ти впевнений, що син твій? Ти глянь, адже на тебе зовсім не схожий. Десь Олег уже таке чув. А потім уночі, як не міг заснути, він згадав, що ті самі слова йому сказала мати, коли дружину з пологового будинку виписували. Адже син мав блакитні очі, хоч у самого Олега вони карі, у дружини зелені.
У сина світла шкіра, таке ж волосся, хоч і він, і дружина брюнети. І тут Олег заnанікував. Коли він повернувся додому, то почав мучити дружину розпитуваннями: – Зізнавайся, з ким ще, крім мене, ти була? Чия дитина? -Олег, це твій син, він наша дитина! – Не розуміючи kричала дружина. Тоді чоловік чітко вирішив, що треба зробити експертизу, дружина була лише за. Коли прийшли результати аналізу, батьки не могли й слова сказати. З’ясувалося, що дитина не їхня. Він не рідний ні дружині, ні Олегу. Дружина згадала, що з нею в один день народжувала ще одна жінка, можливо, дітей переплутали.
І тут батьки почали шукати адресу тієї жінки. Олег розумів, що білявий хлопчик не його син, але любов до нього нікуди не поділася, також і дружина його дуже любила. Коли Олегу з дружиною все ж таки вдалося знайти їхню рідну дитину, то вони були розrублені. Виявилося, що син живе в якійсь комірчині, у його нерідної матері тяжка хво роба, їй залишилося жити недовго. Але вона була рада, що батьки знайшлися і змогли забрати дитину до себе. Добре, що Олег із дружиною вчасно приспіли, інакше їхній рідний син опинився б у дитя чому будинку.