Класний керівник просить клас розповісти, ким є їхні батьки. Першою наважилася дівчинка Марина: Мій батько працює слюсарем! – з гордістю вимовляє вона. — Він працює у ЖЕКу та ремонтує всякі поломки, усуває засмічення. Я пишаюся своїм батьком і тим, що він приносить користь людям. Після неї встає Вітя, який навчається на одні двійки. Він дивиться в підлогу і вимовляє собі під ніс: Мій батько продає автомобілі.
До нього приходять різні тітки та дядьки, а на його зарплату ми й собі машину придбали. Я задоволений тим, що мій батько продавець авто. – Добре, — коментує вчитель. — Діти, ви розумники. -А ти, Микито, чого промовчав? — питає вона у часто жвавої дитини, яка притихла і сидить у куточку. – Мій батько – танцюрист у клубі, який відвідують багаті тітки. – Видає пацан, при цьому почервонівши від кінчиків нігтів до кінчиків волосся.
— А якщо йому доплачують, то він іде після клубу до готелю і продовжує робити свою роботу. Педагог відкрила рота з подиву. А після цього, щоб змінити тему та зам’яти незручну паузу, швиденько диктує їм сторінку, на якій слід читати. Потім відводить дитину в коридор і запитує: Це справді так? – Звичайно ж ні. Я обдурив вас. – Відповідає Микита. – Мій батько — футболіст і він грає за нашу збірну, але я посоромився сказати правду…