Мені 6 років. Я стою на табуретці та мию посуд старою футболкою, старанно намилюючи її шматком господарського мила. І тут кружка вислизає з рук і б’ється! — Навіть посуд помити не можеш! Яка з тебе господиня? Та хто тебе заміж візьме? За тиждень уже дві чашки побила. Я не мільйони заробляю, щоби постійно їх купувати! Вже першокласниця, а мамі допомагати не хоче! Я ж не до веретена тебе поставила, просто посуд попросила вимити! — репетує мама. Мені 10 років. Я намагаюся акуратно дістати прання з машинки. Це вам не новомодні пральні, а проста “Рига-17”. Через барабан треба було добре віджати білизну, а вона гаряча, мокра, важка… Я дістаю простирадло, і воно падає прямо на брудну підлогу. Умовно, брудну. — Ти як Буратіно! Руки-гаки! Навіть віджати простирадло не можеш! Чоловік тебе за наступний день мені поверне, адже йому не потрібна буде така нечупара!
Мені 12 років. Я забрала брата із саду і прийшла додому. Почала смажити яєчню, адже холодильник абсолютно порожній. Яйця були, а ось олія закінчилася. Я вирішила ризикнути. Даремно, вони пристали до сковорідки. Я намагалася віддерти їх лопаткою, але тут сковорода вислизнула з рук. Вона обпекла мені всі ноги і залишила дірку на кухонному килимку. Я намагаюсь плакати без звуку. Брат сміється і думає, як сховати дірку. – Тобі 12 років, а ти яйце посмажити не можеш! Картоплю попросила почистити, то очищень більше, ніж картоплі. Хто тебе за дружину візьме? Будеш до старості в дівках ходити! З віком я намагалася не мовчати. Я казала мамі, що не потрібно мені жодне заміжжжя. За відмовки отримувала ще сильніше.
– Так? Все життя в мене на шиї сидітимеш? З таким характером нікому ти не потрібна, окрім матері! Прикладів “правильного” виховання безліч. Такі репліки щодня слухала з вуст мами. Деякі з них вона говорила гаряче, а деякі — цілком свідомо. Найжахливіше, що так усі на той час виховували дочок. Брат жодного разу подібного не чув на свою адресу. Його не змушували допомагати по дому, він не мав жодних обов’язків, хоча ми жили в одній кімнаті. У свої 5 років він грав у пісочниці, а не мив посуд обмилком. Ніхто йому не казав, що його заміж не візьмуть, що в нього руки діряві, що він безладний і нікчемний. А якби до хлопчиків так само ставилися, що вийшло б? Давайте вмикати фантазію!
— Чому досі не прибив полку? Тобі вже 6 років. Твій дід у цьому віці вже шпаківні сам робив. Яка дружина тебе за чоловіка візьме? — Десять років, а ти досі не вмієш лагодити розетки? Та що з тебе взяти? Наступного дня після весілля дружина від тебе втече! – Тобі 15? А ти досі не сплачуєш за комуналку? Треба сім’ю утримувати, а не сидіти на шиї у батьків. Кому ти потрібен з порожніми кишенями? Що ви відчули після цього? Прикро, правда? Мені прикро за кожну дівчинку, яку з дитинства вчать бути не жінкою, а прислугою. Може, настав час закінчувати з цим? Що скажете? Невже ви досі думаєте, що прибирання та приготування — це головне призначення прекрасної половини суспільства?