Ольга сиділа у кріслі перукаря. Готувалася до святкування своїх іменин. Згадувала свої колишні Дні Народження. На десятиліття батьки подарували їй бажаний велосипед. Мама завжди дарувала їй букет волошок. А зараз? Ресторан. Не свято, а дотримання обряду. Ось і сьогодні чоловік замовив столик у ресторані. І подарунок, напевно, вручить там. Посидять удвох (діти відмовилися йти з ними, мотивуючи тим, що батькам краще залишитися одним, а насправді просто не бажаючи нудно просидіти в ресторані), чоловік привітає, подарує, вони потанцюють… Все заплановано і нудно. Чи справа раніше, в дитинстві…
Сергій повертався додому із роботи. Зараз він забере дружину, напевно, вже готову, і поїде до ресторану. Зайшов у квартиру. Його здивувала незвична тиша. – Олю, – покликав він. Дружина вийшла до нього одягнена не у вечірню сукню, а у джинси, футболку та кросівки. – Ти в цьому підеш у ресторан?! – Ми не поїдемо до ресторану. Я відмінила заказ. Ми поїдемо до моїх батьків, – відповіла дружина. Тут і діти їх вийшли, одягнені так само , як їхня мати. – Ви теж хочете до бабусі з дідусем? – Запитав здивований Сергій. – Так. Ми за ними скучили, — відповіла дочка. – Нічого не розумію, – Сергій сів на стілець.
– Розумієш, коханий, у ресторан ми можемо сходити будь-коли. А батьки вже літні. І для них час, проведений з нами, дуже цінний. Так що йди, переодягайся. Я вже зателефонувала їм. Вони чекають. Сергій знав свою дружину, як облуплену. І не сумнівався, що переконати Ольгу йому не вдасться. І він покірно пішов перевдягатися. І не пошкодував. Ольга була щасливою. Вечір пройшов чудово. А коли теща подарувала дочці букет волошок, та розnлакалась від щастя… Можливо, що комусь важливі ресторани, пишні свята, “весільні генерали”. А для Ольги найважливішою була родина. І радість батьків.