Життя у Віри, м’яко кажучи, не склалося. Її ростила тільки мама, тому було важко, завжди не вистачало грошей. Коли дівчина виросла, то змогла підвестися на ноги, знайшла гарну роботу. Але мати сильно захворіла і довелося майже весь час бути поряд із нею вдома. На жаль, роботодавці, хоч і співчували їй, не могли запропонувати такий вільний графік. Так Віра почала працювати прибиральницею у транспортній компанії. На роботі потрібно було перебувати близько години в обід та дві-три після закінчення робочого дня, коли працівники розходилися додому. Гроші платили невеликі, вистачало лише на основні потреби. Через відсутність коштів і труднощів з матір’ю, вона ходила в старому скромному одязі і не надто доглядала себе. Ще й набрала зайві кілограми через стрес. Якось увечері, на роботі, вона пішла на перерву, щоб підкріпитися та з’їсти вівсяне печиво.
У цей час на офісну кухню зайшов директор, щоб зробити чашку кави. Олексій Петрович часто затримувався допізна, був страшним трудягою. Віра запропонувала Олексію Петровичу почастувати її печивом. А він якраз того дня забув пообідати, тож з радістю погодився. Вівсяне печиво нагадало йому дитинство, адже саме таке він завжди їв удома у своєї бабусі. Разом вони згадали, які ще смачні були в їхньому дитинстві, про любов до шоколаду та згущене молоко. Перекинулися кількома фразами, директор подякував за печиво і пішов працювати далі. Протягом наступних двох тижнів Олексій Петрович ще кілька разів бачився з новою прибиральницею і щоразу отримував вівсяне печиво та приємну розмову. Якось увечері Олексій Петрович прийшов із вафельним тортом, щедро перемащеним згущеним молоком, як у дитинстві. Сказав, що тепер його черга частувати смачностями.
Тоді вони довго проговорили: про дитинство, школу, юність, перше кохання і розчарування, про радощі і труднощі в житті. Олексій Петрович умів цікаво та довго говорити, а Віра була чудовим слухачем. Жінка щиро сміялася з жартів, завжди говорила влучні слова підтримки, коли розповідь була про сумне. Тому він розповідав про себе все — як важко було заснувати компанію, про свій шлюб та розлучення, і про те, що зараз у його житті лише робота. Але йому теж цікаво було слухати Віру, бо вона була начитана, а ще мала приємний заспокійливий голос. Чоловік взагалі не помічав її зайві кілограми та занедбаний зовнішній вигляд. Натомість у неї були світлі добрі очі.
Минали тижні. Все частіше Олексій Петрович затримувався на роботі не для перегляду документів, а щоби поспілкуватися з Вірою. Минуло кілька місяців, і він зрозумів, що закохався. Все завдяки її щирості та життєвій мудрості. А завдяки увазі до свого боку Віра, як і будь-яка жінка, почала розквітати. Не прийшло й півроку після їхньої першої розмови — директор і проста прибиральниця несподівано побралися. Живуть у злагоді, щодня говорять годинами. Олексій знайшов доглядальницю для матері Віри, тож у неї з’явилося більше часу для себе та побудови їхньої родини. Минув рік, і Віра завагітніла. Обидва дуже радіють і чекають із нетерпінням появи дитини. Ось так звичайне вівсяне печиво поєднало долі скромної прибиральниці та шановного директора. Так що не втрачайте віри, чудеса трапляються!