Ольга Захарівна переписала будинок на доньку, але попросила не продавати його, доки вона жива. Не знала жінка похилого віку, що не можна було покластися на Галину Ольга Захарівна виростила двох дітей, сина Стаса та дочку Галину. Син, п’ять років тому, одружився всупереч волі матері, переїхав до міста і з того часу вони не спілкувалися. Дочка теж вийшла заміж за міського. Але зі схвалення матері. Три роки тому Ольга Захарівна переписала свій будинок на дочку, але з умовою – доки жива, будинок не продаватиме. А два роки тому дочка забрала стару матір до себе в місто. Щоб та доглядала однорічну онучку, а Галя вийшла на роботу. Ох, і намучилася бабуся з онукою. Та не розуміла слова “ні”. Мати так привчила.
Пробувала перевиховати дівчинку, то Галя з чоловіком чинили опір. – Мамо, ти коли мене виховувала, я тобі не заважала. А тепер ти мені не заважай виховувати свою дочку, як я вважаю за правильне! От і терпіла Ольга Захарівна всі викрутаси онучки. Пару разів, втративши терпіння, намагалася поїхати назад, до села. Але дочка із зятем відмовили її. І ось, нарешті, внучці виповнилося три роки і її віддали до дитсадка. – Тепер і я можу повернутися до себе додому. – Мамо, ну куди ти поспішаєш, залишся ще трохи. – Не хочу вас стискати, раз вам уже без потреби. – Ольга Захарівно, річ у тому, що ми продали будинок рік тому, – сказав зять. – Як продали? Галочка, ми ж домовлялися! – Мамо, мені потрібна була своя машина…
Три дні проnлакала Ольга Захарівна, а у вихідні впросила дочку відвезти її до села. – Хоч одним оком подивитися на свій будинок… І ось тепер стояла і дивилася на будинок, очима повними сліз. – Захарівно, а ти що до хати до сина не зайдеш? Чи не помирилися ще? – Як “до сина”? – Так там тепер Стас живе з дружиною… – Розумієш, мамо, я завжди цікавився, як ти тут живеш. А коли дізнався, що будинок продається – купив через підставних осіб. А потім переоформив на себе. І із дружиною вирішили перебратися сюди, жити. Знали, що ти до міста, до Галки переїхала. Якщо хочеш, то можеш повернутися до свого дому. А я з дружиною переїду до міста. – Якщо ти не заперечуєш, я з вами разом житиму тут. Невістка підійшла, обійняла свекруху. – Ми будемо тільки раді, мамо… Галина гроші так і не повернула…