– Я люблю вашого чоловіка, а він любить мене. З вами він лише через дітей. Щоб ви самі в цьому переконалися, приходьте о сьомій вечора до готелю “Корона”, кімната тридцять три… – Давай разом думати, – мама примчала до Оксани, як тільки та, захлинаючись у риданнях, переповіла телефонну розмову. – Скоріше за все твій Антон не знає про цей дзвінок. Це ініціатива його kоханки. Якщо поїдеш ти, то буде сkандал та розлу чення. Ти хочеш розлу чення? Ні? Я так і думала. Значить, їхати тобі не можна. Мені також туди їхати не можна. Занадто велика ймовірність того, що знову все вийде з-під контролю. – І як нам бути?
– Запитала Оксана. – Поїде тітка Таня. Розіграємо наступну сценку – тітка Таня зайшла до тебе в гості, ти побігла в магазин за тортиком до чаю, а в цей час зателефонувала kоханка і до телефону підійшла Таня. Тобі нічого не сказала, а сама поїхала за вказаною адресою… – Ти чого зарано? А зустріч із замовником? – зустріла Оксана чоловіка у дверях. – Перенесли на другий день, – відповів Антон і простяг розкішний букет дружині. – Це мені? Чому? – Бо люблю тебе. Дуже дуже!
– Мий руки, пішли вечеряти, – посміхнулася Оксана. А тим часом мама Оксани Ганна та її сестра, Тетяна, пили чай. – Жаль, що я не зняла відео на телефон. Як твій зять кричав на свою kоханку! Як репетував! Які слова говорив. Портові вантажники від заздрощів слинками б захлинулися. Стусанами під зад вигнав цю шалаву з номера. А які в нього були очі, коли я увійшла до їхнього номера. І, до речі, обіцяв мені весь город переорати, аби я нічого не говорила Оксані. І жінки від душі розреготалися. Ось таке витончене вирішення серйозної проблеми.