Те, що її чоловік скупердяй зі скупердяїв, Інна усвідомила лише тоді, коли пішла в декрет. Коли Ігор відмовився грати весілля та сказав, що це зайві витрати, Інна подумала: “Економний. Це добре”. Поки сама працювала, жадібності чоловіка до грошей не відчувала. А от коли вийшла в декрет, і чоловік не давав їй на руки жодної копійки, тоді й зрозуміла. Для дому Ігор все купував сам. Але лише найнеобхідніше. При цьому себе коханого він не обмежував ні в чому. Регулярно відвідував спортзал, перукаря, купував дорогі обновки. Усім, що було необхідно молодій матусі та малюкові, забезпечувала теща.
З rріхом навпіл протримавшись у декреті, Інна, коли синові виповнилося три роки і він пішов у садок, повернулася до роботи. Але про скупердяйство чоловіка не забула. Тепер вона витрачала свої гроші тільки на себе та сина. А решту витрат залишила на чоловіка. Хочеш м’яса – купуй, хочеш електрику в будинку – плати за комуналку, і таке інше… Того дня Ігор повернувся з роботи похмурішим за хмару. Колегам дали премію, а йому ні. А тут ще й Інна прийшла додому із перукарні з новою зачіскою. – І яку суму обійшлася ця краса? – Яка тобі різниця? Мені гроші дала мама. – Краще б вона тобі придане дала б.
– Тобі наречена з посагом була потрібна?! Багата наречена відразу б утекла від такого скнари, як ти! – Та я на тебе стільки витрачаю! – Взявся Ігор, і став перераховувати свої витрати на сім’ю. Все згадав. Навіть “Кіндер-Сюрприз” для сина згадав . У відповідь Інна виставила йому рахунок за прання, готування, прибирання. Все за середніми розцінками прибиральниць, кухарів, пралень. Ох, як верещав Ігор. Немов свиня недорізана. Інна зібрала свої та сина речі, викликала таксі та поїхала до мами. Подала на розлучення. Тепер Ігор має ще один привід для горя. Ні. Не втрата сім’ї – аліменти. А Інна цвіте та пахне. Заміж не збирається. У неї є син. І цього їй достатньо.