Коли мій пес приніс мені тіло кролика сусідів, я вирішив схитрувати і поклав його назад у клітку. А за годину до мене прийшла сусідка із заокругленими очима

Advertisements

Відпустку я завжди проводив біля моря. А ось минулого літа спала мені на думку геніальна ідея – поїхати в село. Щоправда, родичів у селі у мене не було, власної дачі теж. Довелося брати невеликий будиночок у найм. Щоб не сумувати, вирішив взяти із собою найвірнішого друга – свого пса. А він мав шляхетну породу. Коли ми прибули до села, то й секунди не сидів. Така місцевість була для нього чимось новим та незвіданим. Тому весь день він бігав, щось шукав. У сусідньому будиночку мешкала родина. У них, як виявилося, домашнім улюбленцем був білий кролик. Вони казали, що це взагалі якась рідкісна порода.

Коли я почув, у яку ціну їм обійшовся домашній улюбленець, то трохи свідомість не зомлів. Тому й належали, напевно, вони до нього як до повноцінного члена сім’ї. Кролика звали Чері. Якось я побачив, який у нього раціон. Знаєте, навіть мене так не годують. У своєму дворі вони збудували цілу конструкцію для кроля. А мій пес постійно через паркан туди заглядав, не міг зрозуміти, що то за клубок там бігає. Одного ранку я спокійно пив собі каву, нічого не віщувало біди. Поки що на веранді вдома не з’явився мій пес. Він тримав щось у зубах. І, о рідна мама, це був елітний кролик сусіда. Мій Джон поклав його перед моїми ногами, ніби приніс щось дуже цінне. І ще дивився на мене так, ніби я мушу його зараз поцілувати і медалей навішати.

Advertisements

Коли я побачив цю картину, то захотілося плакати. Вже просто уявив, що на мене далі чекає. Де я братиму такі кошти, щоб за того кроля відплатити? Мовчу вже про моральну шкоду. Мені доведеться працювати цілодобово. Вирішив я схитрувати: привів кроля у належний вигляд і підсунув до конструкції, ще й моркву поклав збоку. І пішов тихенько додому. Лишалося тепер тільки чекати. І ось, постукала мені у двері сусідка. За ті кілька секунд, поки я відчиняв двері, мені все життя перед очима пролетіло. Та жінка мене здивувала. – Сергію, може, у вас є якісь заспокійливі? Уявляєте, вчора ввечері ми поховали нашого Чері, я довго не могла заспокоїтися від горя. А тепер проходжу повз вольєр, а він там лежить з якоюсь морквиною. Я тепер не знаю, що думати.

Advertisements