Коли я дізнався про зра ду дружини, то не став з нею розлу чатися, а вирішив по-справжньому “виховувати” її і перетворив її життя на справжнє nекло

Advertisements

Прикро, що осяяння прийшло до мене так пізно. У шлюбі із дружиною ми вже 17 років. Ми маємо двох неповнолітніх дітей. До певного моменту все було чудово. Власне жінка добре вміла приховувати від мене роки зра ди. А я їй сліпо вірив. Поки сам не застав на місці зл очину. Спала вона зі своїм начальником. Це був тяжкий удар для мене. Я її щиро любив. Це питання я вирішив по-чоловічому. Її kоханця поб ив так, що кулаки собі переламав. Ще разом із ним до ліkарні потрапив. Схоже, не лише з моєю дружиною він спав, бо весь офіс чув, за що цей красень отримував, але ніхто навіть не спробував заступитися. До суду на мене коханець не подав.

Злякався зі мною зв’язуватися. Зі своєю дружиною я теж провів «виховну» роботу . Дітей відвіз до моїх батьків, приїхали додому та почалося. Розмовами не обійшлося. Довелося так само на кулаках показати, як мені боляче знати, що живу зі зра дницею. Вона літала по всій квартирі, nлакала, нила, але я не шкодував. Вранці кинув їй тазик із ганчіркою та змусив вилизати всю квартиру. Тоді наказав готувати сніданок та об ід. Ні слова мені більше не сказала, просто мовчки робила те, що я казав. Спочатку так і жили: найменше невдоволення чи брикання — все, діти до бабусь і дідусів, а ми починаємо по новій: ремінь, кремінь, уперед, вчитися вірності та відданості. Як у собак.

Advertisements

Жити стали за новим порядком: заборона спілкування з подругами, жодних соцмереж, гроші тепер заробляв лише я. Її турботи тепер лише дім та діти. Про коханця я нічого не чув. Згинуло кудись. Так і мешкали стільки років. Що ми маємо зараз? Потроху переучуємось. Діти виросли і всі розуміють. Особливо не суперечать і не опираються. Їх я й пальцем ніколи не чіпав. Все лише для них. Тепер у сім’ї гармонія та порядок. Хоча прикро, що тримається цей шлюб на волосині. Втім, зраді немає виправдання. Не знаю, що робитимемо далі. Діти поїдуть до інших міст на навчання. Чи є нам сенс досі триматися разом? А раніше ж життя б за неї віддав. Ви можете сприймати це як хочете, але я не почуваюся винним. Вважаю, що так із кожним зра дником треба робити!

Advertisements