Я сильно заздрю дружині дівера. Ось хто за чоловіком, як за кам’яною стіною, так це вона. Він її обра зить не дає навіть своєї матері. Мій чоловік такий стійкістю характеру не відрізняється, тому свекруха, обламавши зуби на старшій невістці, йде самостверджуватись за мій рахунок. Я до останнього намагалася якось налагоджувати дипломатію і сподівалася, що чоловік буде робити за прикладом старшого брата. Але зрозуміла, що не дочекаюсь, доведеться брати все у свої руки. Те, що раніше здавалося мені плюсом у чоловіка, тепер вилазить дуже великим мінусом. Мій чоловік занадто м’який, він не може конфліктувати та відстоювати свої та мої інтереси. Про м’якість чоловіка я знала, але не думала, що вона взагалі не має меж. Адже одна справа поступитися чимось незначним, не загострювати kонфлікт, який нічого не означає, а інший повністю лягти під чужі інтереси.
Я, певне, шукала собі чоловіка на контрасті з батьком. Він у мене дуже жорстка людина, яка стоятиме на своєму до останнього. Ця його риса характеру чимало проблем доставляла і мені, і мамі. Тому, мабуть, мені дуже сподобався мій чоловік. Він — повна протилежність батька. Мінуси цього всього з’ясувалися вже після весілля, коли свекруха стала активно лізти у наше життя та нав’язувати свої порядки. Я мовчала, чекаючи, що зі своєю мамою мій чоловік уже якось сам впорається. Але він вважав за краще мовчати, навіть коли свекруха недвозначно проїжджалася по мені в плані вміння вести будинок і зовнішності. – Та каже вона всякі дурниці, що ти її слухаєш? – відмахувався від моїх претензій чоловік. – Краще п’ять хвилин помовчати, ніж на дві години розводити сkандал. Але виявилося, що можна ставити свекруху на місце без двогодинного сkандалу. Це чудово продемонстрував дівер на одній із перших сімейних посиденьок.
Я знаю, що в них стосунки не їхні найкращі, тому була здивована, коли побачила їх із дружиною за спільним столом. Свекруха поводилася на диво стримано. Але потім їй на язик потрапила пара крапель коньяку і він розв’язався. Вона щось докопалася до старшої невістки, я вже не пам’ятаю, що її не влаштувало. Девер раз зробив матері зауваження, другий, на третій вони з дружиною просто встали і вийшли з-за столу. Девер біля дверей матері сказав, що чекатиме вибачень, а до цього часу вона може їх не турбувати. А свекруха, не маючи змоги діставати ще одну невістку, тепер зціджує отруту виключно на мою голову. Точніше, зціджувала. Я ж до останнього чекала, що чоловік хоч якось стане на мій захист. Не встав він, каже, що скандалити – це не його.
А до чого тут скандалити? Можна і без скандалу ставити на місце людей. Просто хтось напружуватись не хоче. Тому відстоювати свою честь і свою сім’ю доводиться мені. Я перестала розводити політеси зі свекрухою і тепер на її підколупки відповідаю відразу і прямо. Якщо що не подобається – встаю і йду чи кладу трубку. У гості тепер вона приходить лише на запрошення. Кілька разів зачиняла двері перед її носом, коли вона вирішила просто так прийти, проконтролювати, так би мовити. Свекруха роздмухується від злості, чоловік бурчить, що я поводжуся занадто грубо, а я кидаюся між необхідністю відстоювати свої інтереси та бажанням спокійно жити. Із заздрістю дивлюсь на дружину дівера. В її бік свекруха і в’якнути тепер не сміє, бо знає – син таке їй з рук не спустить. А мені самій битися доводиться. Як же брати змогли такими різними вирости?