Андрій прийшов до них пізно ввечері. – Щось трапилося, синку? – захвилювалася мати. – Все нормально мама. Я переночую у вас? – Повечеряєш? – дбайливо запитала Ірина Сергіївна. – Ні, не хочу, чаю налий, будь ласка, – попросив син… За чашкою чаю батьки випитали свого давно дорослого і вже не перший рік одруженого сина, що привело його в такий пізній час до батьківського будинку. Виявилося , все до неподобства банально. Повертаючись із роботи, Андрій зустрів свого шкільного друга, і вони вирішили з такої нагоди трохи посидіти у кафе. Але вийшло, що цим «трохи» вони не обмежилися і засиділися довше… загалом до вечері дружина не дочекалася.
Коли він все ж таки подзвонив і повідомив своїй дружині, де він і з ким, вона пояснила йому, що там він може й заночувати… Андрій, на таке несправедливе ставлення до себе, образився і поїхав до батьків. – Гаразд, ранок вечора мудріший, давайте спати, пізно вже, – скомандував чоловік і вийшов із кухні… Наступного ранку, коли Андрій прокинувся, батьки чекали його на кухні. – Поїв? – звернувся він до сина, коли той доїв сніданок – Так, дякую, було смачно, – задоволено відповів Андрій. – Ну й добре, а тепер збирайся. – Куди? – Додому. – Не піду.
– Тобі скоро тридцять років, а поводишся як маленький, – дорікнув його Борис Михайлович, – збирайся і на вихід. Я б тебе ще вчора відправив, та пізно вже було. – Я до вас за весь час сімейного життя тільки вперше прийшов, а ти мене виховувати взявся, підтримали називається, дякую, – ображено сказав син. – Андрію, ми завжди тобі раді, але повір мені, ось це точно не привід, щоб не ночувати вдома, – стала на бік чоловіка Ірина Сергіївна. – Тобто ти вважаєш, що я ви нен? – уточнив син. – Ви обидва, адже ти не попередив, а Віра – погарячкувала, пішла на поводу у емоцій. Ображений Андрій швидко зібрався і пішов… Увечері, коли мати таки зателефонувала синові, задоволений Андрій повідомив, що вони з Вірою в гостях.