Ми із дружиною нещодавно придбали двокімнатну квартиру. Довго збирали і ось нарешті маємо власне житло. Щоправда поки що в іпотеку. Нам ще понад 15 років доведеться віддавати гроші за житло. Крім того, мені на роботі позичили з безвідсотковим кредитом, а дружині гроші позичила тітка. Ці борги також потрібно повертати. Але, враховуючи те, що ми тепер маємо бажану квартиру, з рештою труднощів ми впораємося. Я вже довгий час ходжу в одних і тих самих кросівках, не купую собі обновок. Ми витрачаємо гроші лише на найнеобхідніше. Ірина зараз у декреті, тому я єдиний годувальник у родині.
Дружина намагається допомагати мені в міру сил та можливостей – пише курсові роботи. Її підробіток допомагає мені у наповненні сімейного бюджету. А ось мої батьки дуже сильно на мене образилися за те, що я не покликав їх на новосілля . Але ж нам просто нема за що його робити. Усі гроші було витрачено на купівлю житла. Якщо ми покличемо моїх родичів, то образяться родичі Ірини. Їх теж доведеться покликати. Гостей треба чимось пригощати, а ми ледве зводимо кінці з кінцями. Яке ще частування для гостей?
Я намагався пояснити батькам, що можливості покликати їх у гості наразі немає, а вони й чути нічого не хочуть. Говорять, що таку покупку треба відсвяткувати. А я зовсім не хочу позичати гроші для того, щоб комусь догодити, накривати для них стіл. Мої батьки живуть старими поняттями. Коли на святкування запрошували багато гостей та накривали великі столи. Нині все по-іншому. Ми навіть Дні народження перестали святкувати у широкому сімейному колі. Я вже не пам’ятаю, коли ми мали гості. Чому мої батьки не розуміють, що я намагаюся їм донести?