Ліні тридцять один рік. Але якщо вдивитися в неї, то замість молодої і красивої жінки ви неодмінно побачите втомлену життям бідолаху, яка бачить тільки роботу, домашні справи та догляд за дитиною. Такими є реалії життя Ліни. Все це тому, що вона повелася на солодкі розповіді Єгора про те, що він зробить для неї все. І гори золоті дасть, і зірку з неба зніме, і перли з дна морського витягне. Але це була порожня балаканина, бо після одруження він десь пропрацював, а потім звільнився і сказав, що шукатиме себе. Та й роботу. Пошуки його, якщо чесно, затяглися.
Багато пропозицій було, але йому зарплата не така, то умови, які пропонуються, то колектив не такий, то начальство. У результаті він працював на півставки на будівництві. Чи не копітка робота, тому зарплата відповідна. Мізерна. Ліна все тягла на собі. На її зарплатню мешкали. На її зарплатню відпочивали. А крім того, і побут теж був на Ліні. Щодня вона приходила з роботи і заставала Єгора на дивані перед телевізором. Або за комп’ютером, де він грав у танчики. У захопленнях іграми немає нічого поганого, але справі час відпочинку годину. А Єгор нічого не хотів робити.
Сидить більшу частину дня вдома та навіть поїсти не приготує. Про прибирання взагалі краще мовчати. Ліна дивилася на це стороннім поглядом і думала: “Не хочу я з ним дітей наро джувати. Я тоді здохну за пару років. А поки декрет, то хто забезпечуватиме сім’ю? Я не можу бути в ньому впевнена”. І вона вчинила як розумна жінка. За два роки такого шлюбу вона подала на розлу чення. Чому вона має таке терпіти? Чому має працювати як кінь? Щоб що? Вона хотіла собі партнера, а не нахлібника чи дорослу дитину. І правильно вчинила. Шкода, що два роки на цього дурня витратила.