Мій син, Артем, закінчивши інститут, влаштувався працювати, зустрів Галю і одружився з нею. Я не втручалася у їхні стосунки, прийняла вибір сина. Та й дівчина, на той момент, здавалася мені вихованою та адекватною. Я вирішила зробити подарунок молодятам та віддала їм свою двокімнатну квартиру. А сама переїхала в однокімнатну квартиру, що дісталася мені у спадок від тітки. Згодом у пари народився син і Галю наче підмінили. Здається, після полоrів зникла її адекватність. Невістка часто сварилася з чоловіком і дорікала йому, мовляв, не допомагає їй з дитиною, вимагала знайти іншу роботу.
Мою допомогу відкидала, тому що вважала, що я розпещу онука. Проте на цій посаді Артем отримував дуже гарну зарплату, хоча робочий графік був ненормованим. Син послухав Галю та знайшов іншу роботу. Але там зарплата була майже вдвічі меншою. Тоді почалися сварkи через брак фінансів. Я дуже сподівалася, що їхнє життя увійде до нормального русла, коли Галя вийде на роботу. Але потім вона наро дила дочку. Тиждень тому Артем прийшов до мене з проханням продати свою двокімнатну квартиру та віддати йому всі гроші.
Пояснив своє прохання тим, що зараз їх уже четверо, і їм потрібно покращувати житлові умови. – Сину, я тебе дуже люблю. І онуків люблю ще більше. Але свою квартиру я не продаватиму. Ви хочете купити квартиру більше? Чудово! Тож заробляйте на неї, відкладайте гроші. Ви хочете модно одягатись, смачно харчуватися, відпочивати за кордоном. А в моїй квартирі ви навіть ремонту за цей час не зробили. Так що продавати я нічого не буду. Син пішов від мене скривджений. Напевно, ще й невістка розлю титься. І якщо раніше я онуків бачила раз на тиждень, то тепер, напевно, мене і цієї радості позбавлять. Але я вважаю, що своїх бажань треба добиватися самим, а не клянчити його у батьків.