Олег дорожив дружбою зі своєю однокласницею Яною. А ось Яна любила Олега. Але хоч би що вона робила, щоб привернути увагу хлопця, нічого не добилася. Той не хотів руй нувати дружбу. Зрештою Яна здалася. Зрозуміла, що насильно милою не будеш. Минули роки. Вони закінчили школу, вступили до університетів. Яна, на останньому курсі навчання погодилася вийти заміж за свого однокурсника Степана, милого та привітного молодика. Хоча все ще любила Олега. Він також був запрошений на весілля. Побачивши дівчину, котру давно не бачив, Олег усвідомив, що любить Яну. Так. Саме кохає. І не знає, коли ці почуття встигли в ньому зародитись.
Але він також усвідомлював, що не може тепер лізти до її сімейного щастя. Однак краще б він втрутився. Після одруження Степан зовсім змінився . Мабуть, підсвідомо хлопець розумів, що дружина не любить його. Це спонукало у ньому почуття рев нощів. І хоча Яна не давала йому жодного приводу запідозрити її в невір ності, він контролював кожен крок. Навіть більше, кожен подих Яни й дзвонив їй кожні п’ять хвилин. Всі листування контролювалися, всі гаджети були без паролів, щоб Степан міг вільно і без проблем заходити, куди йому треба і коли треба. Згодом наро дилася донька Аліна, але ситуація стала ще rіршою.
Така манія закінчилася їхнім розлу ченням. Нехай Яна залишилася сама і з маленькою дитиною на руках, але вільна і без вічного контролю. Тоді вони із Олегом знову зустрілися. А потім вони почали зустрічатись. Почуття спалахнули, як шалений вогонь. І привело це все до шлюбу та ще однієї дитини. Алінку Олег називає своєю дочкою і навіть досяг того, щоб Степан відмовився від батьківства, і Олег зміг удо черити дівчинку, щоб бути її офіційним батьком. Зараз у них все добре, але шлях до цього «добре» був для Яни надто тернистим.