Якось у спільній компанії я познайомилася з одним цікавим чоловіком. Поки ми смажили разом шашлик Валентин сказав, що має продуктовий магазин і він приймає замовлення на доставку продуктів додому. Чесно зізнаюся, чоловік мені сподобався. Ми почали зустрічатися і, коли я дізналася, що ваrітна, з’ясувалося, що Валентин має дружину і двох дітей. На той час мені було близько тридцяти років, і я хотіла дитину, незважаючи на те, що батько дітей з нами не житиме. Звичайно, мене засмутило те, що коханий приховав від мене правду, проте дитина ж ні в чому не винна.
Та я вважала, що це мій останній шанс стати матір’ю. Претензій до батька дитини у мене не було, тож побажала йому успіхів. Валентин сказав, що поважає мій вибір і допомагатиме нам з дитиною матеріально. Просив, щоб я повідомила про народження дитини. З того часу ми не бачилися. Спочатку мені було соромно перед його дружиною та дітьми, але потім я схаменулась і подумала, чому це мені повинно бути соро мно, адже я нічого не знала. Це Валентин повинен соро митися від того, що обма нював двох жінок. Але тепер дитина не знатиме свого батька. У мене народилася трійня. Валентин дуже допомагав нам із дітьми матеріально.
Надсилав гроші, одяг, у нас завжди був забитий холодильник продовольством. Я не намагалася зв’язатися із його дружиною. Уявляю, яким би для неї був ударом наявність позашлюбних дітей у її чоловіка. Коли малюки трохи підросли, то, звичайно ж, стали питати мене про свого тата. Спочатку я не знала, що їм відповісти. Казала, що все розповім, як вони стануть старшими. Коли дітям було по 18 років, я розповіла їм усе, як є. На щастя, ні діти, ні Валентин не намагалися знайти одне одного. Тим більше, що на той момент я вже була одружена з Миколою.