Коли Олег прийшов до мене влаштовуватись у фірму, то я ставився до нього дуже несерйозно. Тому що він сам створював таке враження. Я запитав, з якою метою він вибрав нашу компанію, на що Олег простодушно відповів, що у нього хво ра мати і треба її ліkувати. Я не очікував такої відповіді, зазвичай люди говорять про переваги нашої компанії та про те, як вони мріють у нас працювати. Але саме така простота Олега мене привабила. Тому що він був чесним, на відміну від решти кандидатів.
Я вибрав його і не пошкодував. Олег спочатку нічого не вмів робити, але швидко всьому навчився. Він отримував премії, ми часто його колективом підтримували, всі з Олегом чудово спілкувалися. Незабаром мама Олега одужала, він сам став більше посміхатися. Здавалося, що погані часи позаду. І тут раптом я приходжу до офісу, а мені секретарка повідомляє, що Олег має намір звільнятися, вже заяву написав, лежить у мене на столі для підпису. Я не розумів, що відбувається. Адже наша компанія має найвищі зарплати, має дружний колектив і приємну атмосферу.
Я викликав Олега до себе до кабінету. Той прийшов з опущеною головою, йому самому було шкода йти: -Олеге, тебе хтось обра зив? Ти мені одразу скажи, ми все вирішимо. -Ні ні. У вас дуже гарний колектив. -А в чому справа? Чому ти йдеш, ми вже так звикли до тебе. -Я теж, але тут справа така … я одружуюся. Вона живе у Франції, так що чекає на мене з мамою у себе вдома, я переїжджаю. Вона чудова, зараз фото покажу. На телефоні я побачив фотографію нареченої Олега. Вона була без ніг. Я не очікував таке побачити. Але обличчя і справді дуже миле, тим більше, якщо чекає на нього разом з мамою, значить дійсно любить. Мені стало спокійно за Олега, тим більше я запрошений на весілля.