Алла не була побожною. Вірила, що щось там є, але до церкви ходила лише на Великдень, яйця та кулічи з Великоднем освятити… У п’ятницю вранці, її дочка Маша, снідаючи перед школою, сказала: – Мамо, мені сьогодні чудовий сон наснився. – І що там було? – Там була якась бабуся, вся в рваному, чорному одязі, з чорною хусткою на голові. Вона мені каже: “Передай своїй мамі, що в будинку у Чистюлі не прибрано”. І ще вона ходила якось дивно. Згорбившись і якось боком. Алла ахнула і звалилася на стілець. – Ти доїдай швидше, а то в школу запізнишся, – сказала вона дочці, схаменувшись. Коли дівчинка пішла, Алла зателефонувала до сестри.
– Привіт, Олено. Нам бабуся привіт передала через Машу. Досі очухатися не можу. – Яка бабуся? – Чистюля! Вона до Маші уві сні прийшла! – Стривай, постривай. Адже Машенька народилася, коли бабусі вже не ста ло. – Про що я тобі й говорю. А дочка точно скопіювала поставу та ходу бабусі! Ти їй часом не розповідала. – Ні. То що бабуся передавала? – Що треба приїхати і прибрати у неї в хаті. – У якому такому будинку? – А я чому знаю? Може вона про свою моrилу? – Точно, про неї. Давно ми там не були. Треба якось з’їздити, прибратися. Давай у вихідні! – Ні в ці вихідні не можу…
Не вийшло в них і наступних вихідних, і на інші. А тим часом бабуся Чистюля щоночі з четверга на п’ятницю приходила до Маші уві сні і повторювала своє прохання. І ось черговий ранок п’ятниці. Алла чекає, що розповість дочка. – Сьогодні бабуся нічого не говорила, лише nлакала, – сказала Маша. Алла знову набрала сестру: – Я завтра їду на моrилу до бабусі! Ти зі мною? – Так! Попрацювали сестри неабияк. І паркан пофарбували, і хрести поправили, і сварок весь вивели… – Бабуся, сподіваємося ти будеш задоволена нашою роботою? – сказала Алла, дивлячись у небо. Бабуся відгукнулася вже в неділю вранці. – Мама мама! – прибігла Маша. – Сьогодні бабуся була вся у білому. Така ошатна, усміхається, кланяється, каже: “Дякую вам, мої любі, за турботу!”… З того часу Алла часто ходить до церкви. І Машу із собою бере.