Подзвонила мені на вихідні свекруха. Ми з нею трохи поговорили, вона спитала про онуку. Я три місяці тому народила дівчинку, тож усі наші розмови про дитину. А потім вона попросила поговорити з моїм чоловіком. Я віддала слухавку чоловікові, а сама залишилася поряд. Так свекруха запитала у чоловіка, які у мене плани, він сказав, що я вільна. А та відповіла, що у такому разі привезе ввечері Катю до нас, бо їй треба кудись у справах поїхати. Чоловік сказав, що без проблем я сиджу з Катею та відключив телефон. І тут у нас почалася сварка. Справа в тому, що Катя – це перша донька мого чоловіка від першого шлюбу.
Дівчинці 9 років, вона гарненька, ми порозумілися. Але вирішувати без мене, що я робитиму і з ким няньчитися-це вже занадто. Чоловік не спілкується зі своєю першою дружиною, але все одно сплачує аліменти. Свекруха сама вирішила, що багато часу проводитиме з Катею. А її мати платить свекрусі гроші за це. Тому що на пенсію мало що можна купити, а дівчинка просить і свіжі фрукти, і солодощі різні, в кафе любить ходити. Бабуся не зможе покрити всі витрати, ось колишня невістка їй і платить. Раніше свекруха сама справлялася з Катею, а як я народила і почала вдома сидіти, то у свекрухи з’явилися якісь невідкладні плани.
То їй на пошту треба, то по пенсію сходити, то до ліkарні. Вона почала залишати Катю у нас. З початку на дві години, потім на півдня, а зараз може з ранку привести і лише надвечір згадати про неї. До того ж я годую її з наших грошей, мені ніхто, як свекрухи, не доплачує. До того ж у мене новонароджена дитина є, я не можу розір ватися і стежити за своєю дитиною, так ще й за чужою. А ще дратує, що чоловік не розуміє мого обурення. Він каже, що все одно я весь день удома, тож можу і понянчитися.