Вже три роки як ми з чоловіком у розлу ченні. Не можу сказати, що він поrана людина, але наше спільне життя від початку не склалося. Просто виявилось, що ми дуже різні. У нас постійно виникали конфлікти на побутовому ґрунті, бо наш світогляд та темпераменти не збігалися. Зрештою ми з Олегом вирішили, що окремо нам буде краще. Власне, останні три роки лише доводять, що в цьому ми мали рацію.
Нам добре живеться окремо. У мене є квартира, я добре заробляю, син мій ні чого не потребує. Чоловік іноді відвідує сина, відповідально платить аліменти, у вихідні забирає до себе. Моє життя було б мирним і спокійним, якби не постійні дзвінки свекрухи. Вона, напевно, єдина людина, яку не влаштовує наше з Олегом розлу чення.
-Ну що ти задоволена, так? Залишилась без мужика, добре живеться? Не може тобі добре бути, бо не стала б вічно мого сина смикати! Він на вас свої гроші та час витрачає, тому й не може своє особисте життя налагодити! -Маріє Василівно, а я вже втомилася вам повторювати, що все Олег робить за власним бажанням. Будь ласка, висловлюйте свої претензії до свого сина. Ця жінка мене не розуміє абсолютно, не знаю, що з нею робити.