Все життя зневажав матусь, які нагулювали дітей на боці, але так і не змінювали свій спосіб життя, навіть коли дитина з’являлася на світ. З іншого боку, я досі не можу зрозуміти тих своїх друзів, які взяли за дружину жінку з дитиною. Невже вони вважають, що краще жити з жінкою із причепом, ніж одному? Але я дотримувався іншої думки. З того дня, як від мене пішла дружина, я став батьком-одинаком. Саме того дня я став розуміти жінок, яких покинули чоловіки, і вони залишилися ні з чим – з дитиною на руках. Чому ж я не розумів, що ці жінки – справжні герої. Я вже перестав думати про те, що на умі таких жінок одне – знайти собі заможного чоловіка, який утримуватиме її та дитину.
Звичайно, у такому питанні існує матеріальна сторона – але вона точно не головна. Ви тільки уявіть: жінці потрібно пережити розлу чення, змиритися з тим, що вона залишилася сама, підготувати себе до того, що в жодному разі не можна опускати руки, і треба продовжувати жити – хоча б заради дитини. А далі треба знайти роботу, що дуже складно зробити у тому випадку, якщо ти вийшла заміж рано, як підсумок – не здобула освіти, може, сиділа в декреті, чи на твоє місце взяли вже іншого. Коли я розлу чився, мені стало зрозуміло, що головне мати емоційну підтримку.
У такі моменти ти почуваєшся одним проти всього світу. Ти розумієш, що пови нен захищати грудочку щастя, який з’явився на світ лише завдяки своєму рішенню. Може, потрібно ретельно вибирати жінку, з якою ти хочеш пов’язати своє життя? Легко сказати, адже ніколи не можна скидати з рахунків той факт, що люди змінюються. Зради можуть бути продиктовані всім: здоров’ям, фінансовим становищем, наявністю житла або його відсутністю. Але головне я собі виніс: мені потрібно вибачитися перед матерями-одиначками, яких я стільки років засу джував.