Я б ніколи і нізащо не подумала б, що моя найближча подруга – рев нива параноїчка, яка може від нічого робити придумати щось і вірити в це без вагомих аргументів і доказів. З Танею ми, можна сказати, разом із садочка. Ми завжди були дуже близькі, скільки я пам’ятаю, і завжди ділилися одне з одним усім, що у нас відбувалося в житті. У студентські роки наш зв’язок трохи ослаб, але після закінчення наше спілкування відновилося. Відразу після закінчення універу Таня вийшла заміж за хлопця, з яким вона зустрічалася півроку. То просто так, факт, який жодним чином не позначився на їхніх стосунках. Загалом після весілля подруга почала жити по сусідству зі мною.
Це було дуже класно, адже її чоловік працював по змінах, і ми часто влаштовували дівич-вечори, коли його не бувало вдома. Якось трапилося дещо, що змінило мою думку про людину, яку я знала більшу частину свого та її життя. Таня подзвонила мені вдень і почала кричати в трубку, що в мене, виявляється, є хлопець, а подрузі про нього я нічого не розповідала. Ну, знаючи силу уяви подруги, я попросила детальніше розповісти, що саме породило в ній такі сумніви. Вона сказала, що одного разу мене додому привіз хлопець на чорній машині, а я їй нічого навіть не сказала про цей випадок.
Знаєте, так, я згадала того дня. Тоді я затрималася у тітки, яка, до речі, 3 місяці тому отримала права водія, і вона запропонувала мене докинути до будинку, щоб я не змінювала автобуси в таку годину. Гаразд, все це не має значення. Мене одне турбує, що моя подруга так власно ставиться до мене. А ще той факт, що вона стежить за мною з вікна, теж не дає мені спокою. Для когось це не така вже й велика трагедія, але мені некомфортно тепер знаходиться поруч із Танею, знаючи її таке ставлення до мене.