Коли я вийшла за Дениса, ми спочатку почали жити у моїх батьків, поки накопичували гроші на власне житло. Ми батькам не заважали, навпаки, Денис за наші кошти збудував їм новий гараж, поставив паркани по всій ділянці, відремонтував дві кімнати. Він казав, що ми це робимо не для чужих людей, тому ніяких коштів на це не шкода, тим більше, що батьки самі нам допомагали, дозволяючи жити в них. Потім ми зняли собі квартиру, тимчасово вирішили пожити на своє задоволення, але, коли я заваrітніла, знову постало питання фінансів.
Ми вже мали певну суму, накопичену на власне житло, але мій вихід у декрет вніс свої корективи в наші плани. Загалом тоді ми знову попросилися до моїх батьків. Я була впевнена, що вони не відмовлять, адже вони мали можливість допомогти нам: батьки жили одні в трикімнатному будинку, а мої брати вже зі своїми сім’ями жили у своїх будинках. Тут мама мене ошелешила, сказавши, що вона не виносить дитячий nлач і не хоче нас прийняти в себе. Ці слова були як холодна вода на голову.
Я не могла повірити в почуте, проте ситуація змусила відставити его вбік і попросити батьків хоча б про фінансову допомогу. Чоловік навіть запропонував дати їм розписку про те, що ми повернемо гроші до певного терміну. Батьки сказали, що у них цих грошей немає, а за два тижні вони віддали братові величезну суму на розширення його бізнесу. Ми все ж таки встали на ноги. Нашій доньці зараз 5, незабаром вона піде до школи. Але з того часу мої стосунки з батьками безповоротно зіпсувалися. Так із рідними не роблять.