З віком моя “друга мама” стає все більш стервозною. Вона вирішила погрожувати нашій сім’ї, щоб змусити мене знову дозволити онукам проводити з нею вихідні дні. Свекруха вважає, що коли я маю право контролювати моїх дітей, то вона, як мати мого чоловіка, також має право на сина. Я не проти піклуватися про своїх старіючих батьків, але нам також потрібна допомога. Ми вп’ятьох ледве виживаємо на зарплату чоловіка, бо я перебуваю в декретній відпустці і в мене маленька дитина. Ми сплачуємо іпотечний кредит та оплачуємо додаткове навчання старших дітей. Моя свекруха знає про наше скрутне становище і намагається отримати з нього зиск. У неї і свекра пенсії вищі за середні і живуть вони добре. Коли з фінансами було туго, моя свекруха взяла на себе відповідальність і вирішила сплатити футбольні заняття наших дітей протягом кількох місяців власним коштом.
Хоча це було дуже принизливо, це мені подобалося. Таким чином ми змогли зберегти наш “плаваючий” спосіб життя, поки мій чоловік домовлявся з роботодавцями про зарплату. Мені спочтаку було важко пристосуватися до життя з трьома дітьми, бо я тільки-но вийшла з полоrового будинку. Оскільки молока для моєї дитини було недостатньо, вона постійно кричала. Загалом, я з радістю погодилася на допомогу моєї свекрухи у догляді за старшими. Дітям сподобалося жити з бабусею та дідусем, бо вони могли грати на вулиці цілий день та познайомилися з іншими дітьми у дворі. Але про те, що свекор kарав моїх синів, я дізналася згодом. Спочатку я думала, що синці на ногах і це через ігри на вулиці. Але потім я помітила виразний відбиток руки на спині середньої дитини. Я подзвонила свекрусі і поцікавилася, що сталося.
Свекруха поводилася по-дурному по телефону. Увечері чоловік, наші діти і я приїхали до них додому, щоб зрозуміти, що трапилося. Щиро кажучи, під час розмови зі свекром я зазнала найшаленішої поразки: – Ви це маєте на увазі? Навчив, що не можна брати речі в інших людей без їхньої згоди. – Що він узяв, про що не спитав? 5 років йому! – Мою пачку цигарок. Це був подарунок мого батька, і я зберігаю її як згадку про нього. Навіть бабусі не дозволяється чіпати мої особисті речі! – Він – дитина! Все, що потрапляє до його рук, привертає його увагу. Ви могли б йому пояснити. – Я не розумію, ви виховуєте чоловіків чи як! Його треба з раннього віку вчити, щоб він виріс і не боявся хуліганів.
Ти маєш бути вдячна мені за це. Я вирішила не продовжувати цієї душевної бесіди. Мої хлопчики повідомили мені, що їхній дід і раніше “виховував” їх так само. А не розповідали, бо він постійно переконував їх не робити цього. Я пообіцяла свекрусі, що після цього випадку вона бачитиме своїх онуків тільки на нашій території та в моїй присутності. І вона нічого не сказала ні мені, ні своєму синові. Вона хоче покарати нас. Оскільки ми не довіряємо їй своїх онуків, то маємо платити аліменти. Знаючи, що нам нема чим платити, вона намагається змусити наших синів жити з ними у вихідні, як раніше. Але дітям там уже не дуже подобається. Вони бояться свого дідуся!